6 клас Географія

Урок за 15.12

Урок за 15.12

Тема «Рельєф дна Світового океану»

Опрацювати п.27, ст..108-111. Ст..111 виконати запитання і завдання

У зошиті скласти словничок нових термінів.

Індивідуальні завдання: Підготувати повідомлення про унікальні форми рельєфу Землі (оформити у вигляді презентації). 

Цікаво: 

Відео Маріанський жолоб

Фільм Океан без води

Додатковий матеріал до уроку

• Межі шельфу проводять береговою лінією та вздовж перегину поверхні (брівка) шельфу до материкового схилу. Вона знаходиться на глибині від 50 до 600 м та більше. Якщо чіткого перегину немає, межу проводять ізобатою 200 м. Ширина шельфу різна — від 1 до 1500 км.

• Материковий схил — частина підводної окраїни материка — має нахил від 1 до 10°, характеризується різним розчленуванням рельєфу: наявністю довгих і глибоких каньйонів, терас, зсувів. Окремі каньйони сягають 3–5 км глибини та врізаються в континентальний схил на 1000 м, як, наприклад, перед гирлами річок Св. Лаврентія, Парани, Конґо.

• Ложе океану — найнижчий (крім глибоководних жолобів) рівень земної кори — від 4000 до 5000–6000 м глибини. Ложе складено земною корою океанічного типу та характеризується слабкими вертикальними рухами — на зразок платформ на континентах. У рельєфі переважають плоскі хвилясті та горбисті рівнини. Між ними — підняття різних типів і походження: широкі плоскогір’я, ланцюги гір і окремі гори.

• Серединно-океанічні хребти — великі підводні гірські споруди здебільшого посередині океанів. Важко навіть уявити гірську систему, що простягається через усі океани на більш ніж 60 тис. км. Ширина її — до 2 тис.км, а висота — переважно від 1 до 3 км. Середину більшості хребтів прорізають глибокі ущелини — рифтові долини. Доведено, що серединно-океанічні хребти за походженням не мають нічого спільного з гірськими хребтами суходолу. Вони виникають внаслідок виходу на поверхню глибинної речовини мантії, а наземні хребти — через нагромадження, ущільнення, підняття та зминання у складки гірських порід.

• Урельєфі океанічного дна вирізняють також вулканічні конуси. Вони, як і на суходолі, формою схожі на зрізаний конус і сягають у висоту кількох кілометрів. Під час спостережень за виверженням одного з підводних вулканів у Тихому океані вчені бачили, як із конуса, що здійнявся на 2,5 км, викидалися розжарена мантійна речовина, попіл, вулканічні бомби та пісок. Температура води, що вивергалась, сягала +300°С. Світлий шлейф від вулкана тягнувся за течією на 200 км.